ГЕНЕТИЧНО МОДИФІКОВАНІ РОСЛИНИ – ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ У ГОДІВЛІ ТВАРИН
PDF

Як цитувати

Євстафієва, Ю. (2020). ГЕНЕТИЧНО МОДИФІКОВАНІ РОСЛИНИ – ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ У ГОДІВЛІ ТВАРИН. InterConf, (32). вилучено із https://ojs.ukrlogos.in.ua/index.php/interconf/article/view/5110

Анотація

Генетично модифіковані (ГМ) рослини – рослини, генетичний матеріал яких (послідовність ДНК) був штучно змінений методами генної інженерії. Такі рослини також часто називають трансгенними, тобто мається на увазі, що фрагменти ДНК з певного організму були перенесені в геном рослини. Методи створення генетично модифікованих організмів (ГМО) є різними, але для рослин найчастіше використовують метод Agrobacterium опосередкованої трансформації. Агробактерії (Agrobacterium tumefaciens Smith & Townsend) – ґрунтові паличкоподібні бактерії, що уражують більше 1000 видів рослин і спричиняють утворення пухлин на коренях (так звані корончасті галли, хвороба відома під назвою бактеріальний рак коренів). Агробактерія «трансформує» клітину кореня рослини, тобто «вбудовує» свою плазміду (кільцеподібну молекулу ДНК) у ДНК рослини. Плазміда містить гени, що відповідають за синтез рослинних гормонів, а підвищений їх рівень власне і спричиняє появу пухлин на коренях. За офіційними відомостями сьогодні в світі генетично модифікованими посівами та насадженнями ГМ-рослин (соя, кукурудза, ріпак, бавовна, рис, пшениця, а також буряк, картопля і тютюн ) зайнято 185,1 млн. га у 26 країнах світу (станом на 2016 р.). Безперечно, лідером світового вирощування ГМ-культур є США. Наразі там комерційно вирощують десять культур: кабачок (з 1995 р.), соя (1995), кукурудза (1996), бавовна (1996), папайя (1997), ріпак (1999), люцерна (2006), цукровий буряк (2006), картопля (2016), яблуня (2017). Найчастіше культурні рослини наділяють стійкістю до гербіцидів, комах, вірусів. До п’ятірки країн-лідерів (станом на 2017 р.) входять також Бразилія, Аргентина, Канада та Індія. Іншими ГМ-культурами, які на сьогодні дозволені для комерційного використання в різних країнах, є баклажан, солодкий перець, гвоздика, петунія, троянда, тютюн, томати, пшениця, цукрова тростина, квасоля, цикорій, маш китайський, мітлиця, евкаліпт, льон, диня, слива, ріпа, рис, сафлор, тополя. При цьому, для частини з них зареєстровано 1-3 генетичні модифікації (наприклад, петунії, троянди), а для деяких – десятки і навіть сотні (наприклад, соя – 42, бавовна – 63, кукурудза – 231). За об’ємами найбільше в світі вирощують ГМ-сою, на другому місці знаходиться кукурудза, на третьому – бавовна. Нові сорти трансгенних рослин набули значного поширення, зокрема площа посіву під чотирма найбільш розповсюдженими культурами (соя, кукурудза, бавовник, ріпак ) складає майже 30% світових посівів. Особливо значні площі зайняті під трансгенними сортами сільськогосподарських культур в США, Аргентині, Канаді, Бразилії, Китаї, а в Європі – Іспанії, Швейцарії, Румунії, Болгарії. Разом з цим у Європі вже давно діє норма вмісту генетично модифікованих організмів в продуктах харчування – не більше 0,9%, в Японії – 5%, в США і Канаді – добровільне маркування. Провідні країни світу створюють правову та нормативну базу щодо вмісту ГМО в харчових продуктах, а у 2004 році в ЄС створено регуляторну систему з питань безпеки, маркування та відстеження ГМО. ГМО, в тому числі і ГМ-сорти рослин, повинні відповідати вимогам біологічної та генетичної безпеки. Біологічна безпека, згідно з законом, полягає у відсутності негативного впливу на людину (в тому числі і на майбутні покоління), сільськогосподарські рослини і тварини, а також на інші живі організми. Генетична безпека передбачає відсутність неприродного та неконтрольованого впливу на геном людини, сільськогосподарських тварин та рослин, інші біологічні об’єкти. Варто згадати, що ці культури відіграють особливу роль у процесі годівлі сільськогосподарських тварин та у харчовій промисловості (зокрема виробництво ковбасних та кондитерських виробів ), у той час як недостатня або повністю відсутня інформація щодо дії ГМО на генетичний апарат клітин живих організмів, людини та екосистему в цілому.

PDF

Посилання

Біотехнологія: Підручник / В.Г. Герасименко, М.О. Герасименко, М.І. Цвіліховський та ін., Під общ. ред. В.Г. Герасименка. – К: Фірма «ІНКОС», 2006. – 647 с.

Біотехнологічні і молекулярно-генетичні основи відтворення тварин. /Під загальною редакцією Яблонського В.А., Сергієнка О.І. та Стойка Р.С. – Л.: ТзОВ «ВФ «Афіша», 2009. – 218 с.

Євстафієва Ю.М., Блюсюк С.М., Шевчук Т.М. Живучи у генномодифікованому світі Зоотехнічна наука Поділля: історія, проблеми, перспективи: матеріали міжнародної науково-практичної конференції (16-18 березня 2011 р.). – Кам’янець-Подільський, 2011. – С. 291-293.

Блюсюк С.М., Євстафієва Ю.М. «Livin in GM World» – «Живучи в генетично модифікованому світі» Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія «Тваринництво»: науково-методичний журнал. – №7. – Суми, 2010. – С. 10-14.

Евстафиева Ю. Н., Бучковская В.И. «Пища Франкенштейна» Сборник научных трудов по материалам международной научно-практической конференции. «Научное обеспечение инновационного развития животноводства». – Жодино, 2013. – С. 382-385

Юлевич О.І. Біотехнологія: навчальний посібник / О.І. Юлевич, С.І. Ковтун, М.І. Гиль; за ред. М.І. Гиль. – Миколаїв: МДАУ, 2012. – 476 с.

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

| Переглядів: 1 | Завантажень: 1 |